5 грудня юні краєзнавці Плосківської ЗОШ І-ІІІ ст. Полянської ОТГ відвідали Свалявський меморіальний парк
Екскурсоводом на цей раз виступив вчитель школи Шипович Ю.Ю., який розповів, що меморіальний парк поділяється на дві частини: перша - воїнам австро-угорської армії, загиблим у Першу світову війну, друга - жертвам сталінської тоталітарної системи періоду Другої світової війни.
У вересні-жовтні 1914 року між селами Ізвор-Гута та Верхня Грабівниця проходила лінія оборони, де точились кровопролитні бої. При цьому обидві армії, австро-угорська та російська, несли величезні втрати. А після припинення бойових дій російські солдати були поховані прямо в окопах, австро-угорські – перевезені в Сваляву, в урочище Береги, де їх і захоронили у братській могилі. Тому і рясніє старий обеліск між кронами не менш старих дерев угорськими, словацькими, русинськими прізвищами. На одній частині обеліску викарбовано лише цифри. Видно, це ті солдати, що залишились безіменними, кого вже не вдалось ідентифікувати.
Ще Юрій Юрійович розповів, що майже відразу після відходу німецько-угорських військ за межі Закарпаття, 13-го листопада 1944-го року, командуванням Четвертого Українського Фронту було прийнято рішення, згідно з яким протягом трьох днів (до 16-го листопада) усі військовозобов’язані особи угорської та німецької національності віком з 18-ти до 50-ти років та всі, хто був на службі в угорській поліції та жандармерії, повинні були з’явитися в міські комендатури для того, щоб почати роботи з ліквідації наслідків війни. Це називалося так званими «малими роботами». Згідно з повідомленням вони повинні були бути лише 3 дні окремо від сімей. За різними даними затримали близько 30-40 тисяч осіб та відвезли до робочих таборів, найбільшим з яких був Свалявський. Тут протягом кількох місяців вони помирали від голоду, холоду та хвороб. Кожен день ховали від 10 до 120 тіл…
Про ці події у радянський період, звичайно, мовчали, заговорили про них тільки в кінці 1980-х років. Комітет Товариства угорської культури Закарпаття 14-го жовтня 1989-го року оповістив про зведення пам’ятника на місці Свалявського табору. Перший камінь фундаменту було закладено 24-го листопада 1990-го року, а офіційно меморіальний парк було відкрито 27-го листопада 1994-го року. Але з того часу експозицій в парку значно побільшало, в основному, завдяки фінансуванню різних угорських організацій.
Закінчили учні екскурсію Свалявським парком біля меморіальної дошки Раулю Валленбергу, шведському дипломату, який врятував життя десятків тисяч угорських євреїв у період Голокосту. Після зайняття Будапешта Червоною армією він був арештований у січні 1945 року, переправлений до Москви, де й зник. Тому на місці дати смерті Валленберга стоїть знак запитання.
Повертались гуртківці у школу з розумінням того, яке велике зло несе війна. Адже гинуть на ній не тільки військові, але й мирні люди, які нікому нічим не завинили…(Шипович Ю.)
